Батьківські збори

 
 

Працюємо з батьками (тематика батьківських зборів, рекомендації ...

 

Педагогічний колектив ХСШ № 18 тісно співпрацює з батьками своїх вихованців

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

1. Підтримка фізичного здоров'я учнів.

2. Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.

3. Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).

4. Робота з родиною - вплив на виховний потенціал родини; об'єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання. Тут необхідно таке:

  • вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;
  • психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;
  • організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;
  • захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.

Таким чином, школою реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання, про цілі й задачі особистісного розвитку школярів на даний період, про хід духовного розвитку дитини, про особливості шкільної діяльності учня, про взаємини у групі, про виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та коректуються принципи сімейного виховання - саме тієї сторони, що стосується дитини (мистецтво любити дітей), режиму життя та діяльності дитини, що забезпечують і корекцію особистості батьків.

Педагогам (особливо класним керівникам) важливо дотримуватись таких правил:

  • Батьки та діти не повинні почувати себе об'єктами вивчення.
  • Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.
  • Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.
  • Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.

При вивченні родини школяра педагог насамперед звертає увагу на такі дані:

  • Загальні відомості про батьків, інших членів родини, житлові умови, матеріальну забезпеченість. Інтерес до справ школи.
  • Загальні відомості про дітей (вік, інтереси, рівень вихованості).
  • Виховні можливості родини (рівень педагогічної культури батьків).

ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

Зміст роботи школи з батьками полягає в такому:

  • підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);
  • залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);
  • участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).

Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та родини, на посилення їхнього виховного потенціалу.

Методи роботи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування.

Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками учнів приділяється психолого-педагогічній освіті.

Форми психолого-педагогічної освіти

  • Університет педагогічних знань (така форма допомагає озброїти батьків основами педагогічної культури, познайомити з актуальними питаннями виховання дітей).
  • Лекція (форма, що докладно розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання. Головне в лекції - аналіз явищ, ситуацій).
  • Конференція (передбачає розширення, поглиблення й закріплення знань про виховання дітей).

Батьківські конференції (загальношкільні, класні) мають величезне значення в системі виховної роботи школи. Батьківські конференції повинні обговорювати насущні проблеми суспільства, активними членами якого стануть і діти. Проблеми конфліктів батьків і дітей та шляхи виходу з них, наркотики, сексуальне виховання в родині - ось теми батьківських конференцій.

Батьківські конференції повинні готуватись дуже ретельно, з обов'язковою участю психолога, соціального педагога, які працюють у школі. У їхню задачу входить проведення соціологічних і психологічних досліджень проблеми конференції, а також знайомство учасників конференції з їх результатами. Активними учасниками конференцій виступають самі батьки. Вони готують аналіз проблеми з позицій власного досвіду.

Відмінною рисою конференції є те, що вона приймає визначені рішення або намічає заходи щодо заявленої проблеми.

  • Практикум (форма вироблення в батьків педагогічних умінь з виховання дітей, ефективного розширення виникаючих педагогічних ситуацій, тренування педагогічного мислення батьків).
  • Відкриття уроку (мета - ознайомлення батьків з новими програмами з предмета, методикою викладання, вимогами вчителя. Такі уроки дозволяють уникнути багатьох конфліктів, викликаних незнанням і нерозумінням батьками специфіки навчальної діяльності).
  • Індивідуальні тематичні консультації (обмін інформацією, що дає реальне уявлення про шкільні справи та поведінку дитини, її проблеми).

Індивідуальні консультації - одна з найважливіших форм взаємодії класного керівника з родиною. Особливо вона необхідна, коли педагог набирає клас. Для того щоби перебороти занепокоєння батьків, острах розмови про свою дитину, необхідно проводити індивідуальні консультації-співбесіди з батьками. Готуючись до консультації, доцільно визначити ряд питань, відповіді на які допоможуть плануванню виховної роботи із класом. Індивідуальна консультація повинна мати ознайомлювальний характер і сприяти створенню доброго контакту між батьками та вчителем. Учитель повинен дати батькам можливість розповісти йому все те, із чим вони хотіли би познайомити вчителя в неофіційній обстановці, та з'ясувати важливі відомості для своєї професійної роботи з дитиною:

  • особливості здоров'я дитини;
  • її захоплення, інтереси;
  • переваги у спілкуванні в родині;
  • поведінкові реакції;
  • особливості характеру;
  • мотивації навчання;
  • моральні цінності родини.
  • Відвідування родини (індивідуальна робота педагога з батьками, знайомство з умовами життя).
  • Батьківські збори (форма аналізу, осмислення на основі даних педагогічної науки, досвіду виховання).

Загальношкільні батьківські збори - проводяться два рази на рік. Мета - знайомство з нормативно-правовими документами про школу, основними напрямами, задачами, підсумками роботи.

Загальношкільні батьківські збори проводяться, як правило, не більше двох разів на рік. Тематика таких зборів має характер звіту про роботу школи за визначений період часу. На них виступають директор, його заступники, звітує про роботу батьківський комітет школи. Наприклад, навчальний заклад пройшов атестацію і хоче познайомити колектив батьків з досягнутими результатами.

Загальношкільні батьківські збори можна використовувати для демонстрації позитивного досвіду виховання в родині. Так, наприкінці навчального року можливе нагородження родин із позитивним досвідом виховання дітей.

Класні батьківські збори - проводяться чотири-п'ять разів на рік. Мета - обговорення задач навчально-виховної роботи класу, планування виховної роботи, визначення шляхів тісного співробітництва родини та школи, розгляд актуальних педагогічних проблем.

Класні батьківські збори проводяться один раз на чверть, при необхідності їх можна проводити частіше. Батьківські збори повинні стати школою освіти батьків, повинні розширювати їхній педагогічний світогляд, стимулювати бажання стати хорошими батьками. На батьківських зборах аналізуються навчальні досягнення учнів, характеризуються їхні можливості, ступінь просування класу в навчальній діяльності. Батьківські збори - це можливість демонстрації досягнутих дитиною успіхів. Розмова на зборах повинна йти не про оцінки, а про якість знань і рівень інтелектуальних зусиль, що відповідають пізнавальній та моральній мотивації. До батьківських зборів необхідно готувати виставки творчих робіт учнів, їхніх досягнень, і не тільки в навчальній діяльності.

Існує багато варіантів проведення батьківських зборів. Їх характер і спрямованість підказує саме життя, система організації роботи в дитячому колективі. Тематика й методика зборів повинні враховувати вікові особливості учнів, рівень освіченості та зацікавленості батьків, цілі та задачі виховання, що стоять перед школою.

Рекомендації з проведення батьківських зборів:

  • Батьківські збори повинні просвіщати батьків, а не констатувати помилки та невдачі дітей.
  • Тема зборів повинна враховувати вікові особливості дітей.
  • Збори повинні мати як теоретичний, так і практичний характер - аналіз ситуацій, тренінги, дискусії тощо.
  • Збори не повинні займатись обговоренням та осудом особистості учнів.

Зразкова тематика консультацій для батьків:

  • Дитина не хоче вчитись. Як їй допомогти?
  • Погана пам'ять у дитини. Як її розвинути?
  • Єдина дитина в родині. Шляхи подолання труднощів у вихованні.
  • Покарання дітей. Якими їм бути?
  • Тривожність дітей. До чого вона може призвести?
  • Сором'язлива дитина. Проблеми сором'язливості та шляхи її подолання.
  • Брутальність і нерозуміння в родині.
  • Талановита дитина в родині.
  • Приятелі дітей - друзі чи вороги?
  • Три покоління під одним дахом. Проблеми спілкування.

Батьківські читання - дуже цікава форма роботи з батьками, що дає можливість батькам не тільки слухати лекції педагогів, а й вивчати літературу з проблеми та брати участь у її обговоренні. Батьківські читання можна організувати в такий спосіб: на перших зборах на початку навчального року батьки визначають питання педагогіки та психології, які їх найбільше хвилюють. Учитель збирає інформацію й аналізує її. За допомогою шкільного бібліотекаря та інших фахівців підбираються книги, а потім використовують отримані в них відомості в батьківських читаннях. Особливістю батьківських читань є те, що, аналізуючи книгу, батьки повинні викласти власне розуміння питання та зміну підходів до його рішення після прочитання книги.

Батьківські вечори - форма роботи, що прекрасно згуртовує батьківський колектив. Батьківські вечори проводяться у класі 2-3 рази на рік без присутності дітей. Батьківський вечір - це свято спілкування з батьками друга своєї дитини, це свято спогадів дитинства й дитинства власної дитини, це пошук відповідей на запитання, які перед батьками ставить життя та власна дитина. Теми батьківських вечорів можуть бути найрізноманітнішими. Головне, вони повинні вчити слухати й чути один одного, самого себе, свій внутрішній голос.

Зразкові теми батьківських вечорів:

  • Народження дитини та перший рік її життя й розвитку.
  • Перші книжки дитини.
  • Майбутнє моєї дитини. Яким я його бачу?
  • Друзі моєї дитини.
  • Свята нашої родини.
  • «Можна» і «не можна» у нашій родині.
  • День народження нашої родини. Як ми його святкуємо?
  • Пісні, що співали та співають наші діти.

Форми вечорів дозволяють не тільки висловлювати свою думку із запропонованих тем, а й почути щось корисне для себе в міркуваннях інших батьків, узяти на озброєння у свій виховний арсенал щось нове, цікаве.

Батьківський тренінг - це активна форма роботи з батьками, які хочуть змінити своє ставлення до поведінки та взаємодії з власною дитиною, зробити його більш відкритим і довірчим. У батьківських тренінгах повинні брати участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає, і результати не змушують на себе чекати. Тренінг проводиться з групою, що складається з 12-15-ти осіб. Батьківські тренінги будуть успішними, якщо всі батьки будуть активно брати в них участь і регулярно їх відвідувати. Щоби тренінг був результативним, він повинен включати в себе 5-8 занять. Батьківський тренінг проводиться, як правило, психологом школи, що дає можливість батькам тимчасово відчути себе дитиною, пережити емоційно ще раз дитячі враження.

З великим інтересом батьки виконують такі тренінгові завдання, як «Дитячі гримаси», «Улюблена іграшка», «Мій казковий образ», «Дитячі ігри», «Виховання дитинства», «Фільм про мою родину».

Батьківські ринги - одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді відповідей на запитання з педагогічних проблем. Запитання вибирають самі батьки. На одне запитання відповідають дві родини. У них можуть бути різні позиції, різні думки. Інша частина аудиторії в полеміку не вступає, а лише підтримує думку родин оплесками. Експериментаторами в батьківських рингах виступають учні класу, визначаючи, яка родина у відповідях на запитання була найбільш близька до їх правильного трактування.

І традиційні, і нетрадиційні методи, форми взаємодії класного керівника з батьками учнів ставлять одну загальну мету - зробити щасливою підростаючу особистість, яка входить у сучасне культурне життя.

Педагогам і батькам на замітку

Якщо:

  • дитину постійно критикують, вона учиться ненавидіти;
  • дитину висміюють, вона стає замкнутою;
  • дитину хвалять, вона учиться бути шляхетною;
  • дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
  • дитина росте в докорах, вона вчиться жити з відчуттям провини;
  • дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
  • дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
  • дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
  • дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
  • дитина живе в розумінні та дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Ці поради виникли на базі життєвих практичних спостережень, осмислення педагогічної практики. Висловлені положення можуть використовуватись у практичній роботі з батьками, а також як теми зборів і бесід з ними.

 

НАВЧАННЯ БАТЬКІВ

Швидше за все, побачивши цей заголовок, директор школи, який стомився від своїх турбот, думає: «Мало мені дітей, так я ще повинен займатись і навчанням батьків?!». Однак якщо підійти до цього питання ґрунтовно, виявиться, що плюсів тут набагато більше, ніж мінусів, і всі ваші витрати згодом окупляться з лишком: якщо ви припускаєте подбати про їхню компетентність вчасно.

Кого, чому і як можна навчати?

У кожній школі та кожному класі виділяється частина батьків, які дуже серйозно ставляться до навчання й виховання своїх дітей. Як правило, це непрацюючі мами та найближчі родичі, цілком сконцентровані на розвитку дитини.

Деякі закордонні дослідники прямо пов'язують зацікавленість батьків у співробітництві зі школою з їхньою реальною участю в навчанні своїх дітей, у реалізації своєї «учительської» функції. Але чи багато в нас таких прикладів? На жаль, поки немає. Можливо, з розвитком альтернативних форм освіти (екстернат, домашнє навчання) усе більше батьків не проти освоїти цю роль і «розвантажити» учителя-предметника. Наприклад, наявність у «просунутих» батьків комп'ютера з виходом в Інтернет дозволить їм виявляти істотну інформаційно-методичну підтримку вчителям, розширюючи поле освітньої бази для своїх дітей.

Навчання батьків доцільно починати з того моменту, коли, поступаючи в перший клас, дитина переходить визначений соціальний рубіж, і дорослі повні рішучості дати їй гідну освіту: у них з'являється багато запитань із приводу виконання домашніх завдань, і вони дуже доброзичливо ставляться до школи. Не упустіть цей момент!

Яких практичних навичок не вистачає сучасним батькам?

Насамперед, це навички допомоги дитині при освоєнні освітніх програм; освоєння навичок ефективного спілкування з дитиною; використання правових знань у галузі освіти (державні освітні стандарти, правила прийому до шкіл і ВНЗ, форми участі батьківської громадськості в життєдіяльності освітньої установи тощо).

Таким чином, у навчанні батьків виділяються три напрями:

  • Навчання батька як вихователя.
  • Навчання батька як учителя своєї дитини.
  • Навчання батька як союзника, партнера, співуправлінця.

Розглянемо кожний з напрямів окремо.

1. Навчання батька як вихователя частково починається з його педагогічної освіти, те ж відноситься й до самої технології - моніторингу, ресурсного забезпечення, способу добору змісту. А ось форми тут використовуються інші, хоча цілком позбутись теоретичного фундаменту навряд чи вдасться.

Назвемо основні, найбільш ефективні.

Тренінг - це широкий клас методів спрямованої зміни психічних властивостей особистості, заснований на практичному й багаторазовому виконанні визначених вправ у визначеній ситуації (ситуаціях). На відміну від звичайного навчання, що впливає на пізнавальну сферу (сферу свідомості), тренінг дозволяє модифікувати особистісні риси й установки, що мають більш глибокий зв'язок із поведінкою.

Ця форма роботи досить нова, і для її проведення потрібен фахівець, який добре володіє методикою такої роботи. При вмілому використанні тренінгу результат помітний відразу.

Тренінг може бути спрямований на навчання навичкам ефективної взаємодії дорослих і дітей, підвищення впевненості в собі, виявлення обдарованості, удосконалювання комунікативних і мовних навичок.

Існують і тренінги, спеціально призначені для педагогів, які працюють з підлітками, - тренінг для підлітків, тренінг педагогічної взаємодії у творчому освітньому середовищі, тренінг самосвідомості й ін.

Ділові ігри - це форма колективної творчої діяльності батьків з вивчення рівня сформованості педагогічних умінь у дорослих. Зразковими темами ділових ігор з батьками можуть бути такі: «Ранок у вашому домі», «Син (дочка) прийшов зі школи», «Вас запросили у школу» й ін.

Методика ділової гри передбачає пояснення її призначення, визначення теми та складу учасників, розподіл ролей між ними, попереднє обговорення можливих позицій і варіантів поведінки учасників гри, установку на ініціативу та творчість її учасників. При цьому важливо спочатку програти кілька варіантів поведінки учасників ситуації, потім обговорити оптимальний вибір варіанта дії для даної проблеми.

Ділова гра дозволяє не тільки рефлексивно оцінити ту чи іншу модель поведінки, а й дає цікавий матеріал про життя родини - її традиції, розподіл внутрішньосімейних ролей, способи розв'язання конфліктів. Особливо ефективне використання ділової гри за участю школярів, адже іноді саме їм присутність усієї родини «у комплекті» дозволяє побачити специфіку взаємодії дорослих і дітей, що не у змозі виявити жодна дидактична методика.

2. Навчання батьків як учителів своїх дітей зазвичай відбувається у формі навчальних семінарів.

Як відзначалось вище, навчальні семінари викликають активний інтерес у батьків учнів початкової школи й у дітей, які переходять у середню школу, у період адаптації до нової організації їхнього навчального життя (навчання в різних приміщеннях і в різних викладачів, які мають різні вимоги).

Технологія розробки програми цих семінарів аналогічна технології проектування ППР. Але, оскільки дана форма співробітництва з батьками досить нова, зупинимось на ній докладніше.

А. Підготовчий етап

1. Діагностика батьків і визначення типів

Тут основний натиск робиться на такі запитання:

  • Яких знань потребують батьки?
  • З якими складностями можуть зіштовхнутись їхні діти при поступленні у школу?
  • Наскільки добре батьки знайомі зі шкільними вимогами (навчальними, організаційними, етичними)?

2. Збори (семінар) учителів однієї паралелі (початкова школа)

Основна мета таких зборів - виробити загальні вимоги до учнів у частині ведення записів у зошиті, критеріїв виставляння оцінок, режиму роботи на уроці, зовнішнього вигляду школярів тощо.

Необхідно також узгодити (наскільки це можливо) список рекомендованої (основної й додаткової) літератури з окремих предметів, графік проведення атестаційних робіт і показники успішного освоєння предмета.

У результаті проведених зборів учителі повинні одержати відповіді на запитання:

  • Які особливості навчання цих дітей із цими батьками?
  • Які ресурси має освітня база для співробітництва з батьками (у тому числі спробуйте зрозуміти, чим ці батьки відрізняються від тих, з якими ви працювали в минулі роки)?
  • Яких знань (судячи з досвіду) зазвичай не вистачає батькам у цей період?
  • Яких умінь не вистачає першокласникам у навчальній діяльності у сфері комунікації, у сфері самообслуговування?

Важливе значення має тут ідея наступності. Добре би вивчити думку вчителів, які працюють з більш дорослими дітьми, відповівши, наприклад, на такі запитання: чому так і не змогли навчитись учні початкової школи? З якими складностями зіштовхуються вчителі, учні та їхні батьки при переведенні їх у середню школу? На що треба звернути увагу в першу чергу? Як впливають організаційні (чи комунікативні) проблеми на академічні досягнення дітей?

Б. Розробка програми навчальних семінарів

Найбільш доцільно проводити такі семінари як мінімум двічі на рік: перед поступленням дитини у школу й за кілька тижнів після початку навчання, коли виявляться найбільш болючі «точки».

У чому принципова відмінність саме такого підходу від проведення традиційних перших батьківських зборів?

По-перше, зустрічаючись до 1 вересня - знаменного для життя кожного першокласника, ми зможемо допомогти сформувати в дітей правильну установку. Не секрет, що дуже багато особливостей навчання й поведінки дітей надалі залежать від того, як пройшов їх перший шкільний день, наскільки очкування дитини справдились, які перспективи вона «побачила», коли опинилась у реальному шкільному середовищі. Особливо актуальним формування такої установки є зі своїми однокласниками - для них перший день перебування у школі виявиться ще більш значущим.

По-друге, саме вчитель може порадити батькам, як їм поводитись після закінчення першого навчального дня дитини - якими словами треба зустріти маля на порозі школи, як відсвяткувати цю знаменну подію в житті всієї родини, кого запросити в гості. Не виключений варіант, коли згуртування батьків класу як колективу почнеться саме з обговорення цих животрепетних питань. Можливо, починаючи роботу з батьками в початковій школі, ви одержите більше шансів і подружитеся з ними, і подружите їх.

Який час для проведення першого семінару вважати оптимальним?

Краще, якщо це буде вихідний день, тривалість семінару - близько двох годин. Обов'язково заздалегідь узгодити з батьками час і програму семінару - краще оформити це у вигляді пам'ятки та вручити при прийомі документів до школи, при проходженні медогляду.

Програма семінару

1. Знайомство батьків зі школою, медсестрою, гардеробницею, працівниками їдальні, обговорення вимог персоналу до майбутніх школярів, з'ясування режиму роботи бібліотеки та медпункту, годин прийому адміністрації.

Попереднє знайомство дорослих з укладом шкільного життя дозволить їм краще підготувати дитину до першого шкільного дня.

2. Окреслення кола проблем, з якими звичайно зіштовхуються діти та їхні батьки на початковому етапі навчання у школі (у навчальній і соціальній діяльності). Основна задача тут - домовитися про вимоги, розподіл навантаження та спосіб зворотного зв'язку з батьками.

3. Знайомство батьків із запропонованою освітньою програмою та її необхідним ресурсним забезпеченням (матеріальним, тимчасовим), що буде потрібно на різних етапах її освоєння дітьми. Ні для кого не секрет, що батьки бувають особливо незадоволені несподіваними вимогами або проханнями вчителя придбати той чи інший навчальний посібник, особливо якщо він не дуже дешевий. Краще попередити батьків про це заздалегідь, тоді можна уникнути конфліктів через нерозуміння батьками вимог педагогів школи.

4. Виступи батьків більш дорослих дітей (2-3-х класів) із запитань: як батьки справилися з труднощами рік тому? Що би зараз вони зробили інакше?

5. Обговорення питань участі батьків у життєдіяльності школи, а також питань допомоги батькам з боку школи.

6. Практикум для батьків.

Навчальний семінар припускає не тільки обговорення, а й наочну демонстрацію виконання тих чи інших вправ, способу організації допомоги у виконанні домашніх завдань. Відмінно, якщо батькам будуть запропоновані методики розслаблення під час занять з дитиною або моделі розв'язання конфліктів з дітьми при спільній навчальній діяльності. Цілком можливо, що на цих семінарах і самі вчителі поповнять свій запас знань у цій сфері - адже серед батьків зустрічаються фахівці найрізноманітніших професій.

7. Висновки, обговорення.

На закінчення семінару необхідне рефлексивне обговорення: що вдалося, що треба зробити інакше?

На другому семінарі, що проводиться за 2-3 тижні після початку навчального року, можна зупинитись на таких питаннях.

  • Оцінити ступень адаптації дітей до школи (у навчальній діяльності й у комунікації), виділити типові проблеми, характерні для даного класу.
  • Визначити, наскільки змінилась дитина за цей час, що її турбує (і наскільки це турбує батьків), з якими новими проблемами зіштовхнулись батьки і наскільки неуспішно (успішно) їх вирішували.
  • Як дитина ставиться до школи, класу, учителів? Наскільки вона самостійна? Чи вміє допомагати іншим? Як допомагають їй?
  • У будь-якій навчальній діяльності важливо сформувати активне освітнє середовище, створити атмосферу взаємодопомоги та психологічного комфорту. Часто і педагоги, і батьки забувають про це, але для розвитку академічних успіхів дитини значущість цього фактора важко переоцінити.
  • Особливу увагу необхідно приділити методиці виконання домашніх завдань, способам пояснення матеріалу, правильного ведення щоденників та оформлення зошитів.
  • Обов'язкові рекомендації вчителів про можливості додаткової освіти дитини (найбільш цікаві телепередачі, спектаклі, газетні й журнальні публікації).

Природно, кожна освітня установа може розробити свої програми навчальних семінарів і виділити свої пріоритети в навчанні батьків. Практика організації таких семінарів показала їх високу результативність, особливо в тих освітніх установах, де вони проводяться регулярно.

3. Навчання батьків як соціальних партнерів

Задача директора обов'язкової освіти полягає в тому, щоби по можливості залучити до подібної роботи таких фахівців, які могли би максимально задовольнити освітні потреби батьків: якщо предметом обговорення стануть не тільки проблеми, пов'язані з одержанням освіти їхніми дітьми, а й інші аспекти сімейного права, батьки побачать реальну користь від їхнього перебування у школі як учнів.

Навчання батьків можна будувати не тільки у зв'язку з їхньою участю в житті школи, а й у зв'язку з їх власним підвищенням кваліфікації. Наприклад, учні старших класів цілком могли б допомогти зацікавленим мамам і татам освоїти навички роботи на комп'ютері чи навчити їх користуватись Інтернетом. У всякому разі, подібна практика має дуже велику педагогічну перспективу, тому що у взаємодії дітей і дорослих вчителі й учні мають привабливу можливість тимчасово помінятись місцями.

Отже, навчання батьків - це перший крок до побудови майбутніх батьківських об'єднань, співтовариств дітей і батьків на основі їхньої спільної діяльності. Дуже важливо уміло використовувати цю активність, не обдурити довіру батьків, тому що основне знання, яке вони одержать на початку своєї взаємодії зі школою, - це ставлення школи до них.

Консультування батьків і підтримка родини

Тут мова йтиме про індивідуальний супровід родини, під яким ми розуміємо організацію психолого-педагогічної, методичної та матеріальної підтримки дітей та їхніх батьків.

Протягом усього періоду навчання родина проходить через низку труднощів, які їй не завжди вдається вирішити власними силами. Задача директора й педагогічного колективу школи - виробити загальну позицію з питань супроводу родини та створити таку обстановку, щоби батьки, які потребують допомоги з боку школи, могли одержати її найрізнішими способами.

Організація консультацій для батьків учнів у школі - один з найбільш актуальних і затребуваних на сьогодні напрямів співробітництва школи та родини. Велика частина батьків, які не знаходять часу для систематичної освіти, зазвичай звертаються у школу за разовими консультаціями, як правило, в екстрених випадках: неуспішність дитини, погана поведінка, конфлікти з учителем.

Деякі директори розуміють, що звертання батька, ініційоване ним самим, є, з одного боку, сигналом про неблагополуччя дитини, а з іншого - можливістю установити контакт із вічно зайнятими мамою або татом: саме коли проблема назріла, батьки, як ніколи, потребують професійної підтримки.

У деяких школах у структурі навчального закладу працює служба психолого-педагогічного й медичного супроводу (ППМС), що бере частину навантаження на себе й досить успішно справляється з виникаючими проблемами. Тому докладно зупинятись на її діяльності тут не має сенсу. Хотілося б звернути увагу на більш розповсюджений варіант - коли сам педагогічний колектив виступає в ролі консультантів, адже досить часте відторгнення батьків від школи починається з непривітного погляду вчителя чи байдужості адміністрації.

Нагадаємо, що головна мета консультації - досягнення більш глибокого, об'єктивного розуміння батьками проблем дитини, її особистості в цілому, визначення своєї виховної стратегії у спілкуванні з нею та способів взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу.

Педагогічне консультування, на відміну від освіти, має суто індивідуальний характер, і як відзначалось вище, потреба в ньому виникає, як правило, тоді, коли ситуація стає надзвичайною, потребує екстреної допомоги.

Задача школи на цьому етапі - спробувати надати родині не тільки інформаційно-педагогічну підтримку, а й емоційну. Нерідко адміністрація освітньої установи забуває, що дуже багато конфліктів удалося б запобігти на початковому етапі, якби педагоги вчасно пригадали про те, що існує ще одна функція в їхній діяльності - психотерапевтична. Тому при підвищенні кваліфікації педагогічного колективу важливо звернути увагу на навчання вчителів саме цьому виду комунікації.

Організація консультативної допомоги для батьків у освітній установі має свою специфіку. З одного боку, консультування повинно мати суворо конфіденційний характер, а з іншого - необхідно відслідковувати характер ускладнень стосунків батьків та учнів, щоби вчасно скорегувати свою діяльність. Найкраще, якщо збором таких даних буде займатися штатний психолог, однак при його відсутності з цим справиться і просто досвідчений педагог. Задача адміністрації - розробити механізм збору подібної інформації та провести необхідний системний аналіз.

Консультування батьків може бути двох типів:

  • Методичне (усе, що стосується освоєння освітньої програми, індивідуального освітнього маршруту учня, способів додаткової освіти і т. і.).
  • Психологічне (усе, що пов'язано з індивідуальними особливостями дитини та її соціалізацією).

Однак незалежно від типу існують визначені принципи консультування:

  • створення довірчих відносин;
  • взаємоповага;
  • зацікавленість консультантів;
  • компетентність;
  • формування в батьків установки на самостійне рішення проблеми;
  • добра організація консультування.

Не секрет, що батьки учнів в основному люди зайняті. Вони також інтенсивно працюють, як і педагоги, їм також важко викроїти у своєму розкладі час на відвідування школи. Тому дуже важливо зробити інформацію про проведення консультацій у школі максимально доступною та зручною, щоби батько, який прийшов у школу з одного питання, міг попутно вирішити й деякі інші.

А що робити, якщо батько прийшов у невизначений час, якщо він роздратовано смикає двері кабінету завуча й гнівається, що начальства немає на місці? Кращим виходом із цієї ситуації може бути така організація шкільного життя, при якій у школі завжди буде знаходитись черговий адміністратор, здатний якщо вже не вирішити конкретну задачу конкретного батька, те вже у всякому разі визначити можливості для її рішення в майбутньому.

Для керівника освітньої установи істотним може виявитись той факт, що більшість конфліктних ситуацій виникає в батьків саме у процесі індивідуального спілкування з учителем.

Зараз усе більше виникає прецедентів, коли батьки подають у суд на освітню установу з метою реалізувати свої права чи «відшкодувати різного роду збитки». Однак при ближчому розгляді таких випадків з'ясовується, що справжньою причиною звертання в суд є неуважність адміністрації, ігнорування нею конфлікту, що виник між учителем і батьками, відмовлення вчасно принести вибачення родині й дитині за неправомірні дії.

У школі необхідно створити таку атмосферу, щоби БУДЬ-ЯКИЙ батько, який опинився в ній у будь-який час, був зустрінутий доброзичливо й терпляче. Співробітництво педагогів з родиною починається вже при вході в освітню установу.

Найбільш розповсюджені причини конфліктів чи незадоволення батьків мають в основному психологічну базу.

Так, іноді вчитель побачивши батька, який прийшов до нього на консультацію, незадоволено каже йому: «А чому ви тут? Я вас не запрошував!».

Батьків відштовхують зарозумілість та авторитарність педагогів, адже багато хто з тат і мам - це люди, які цілком відбулись у професійному плані.

Ще однією причиною втрати довіри до школи можна назвати неетичну поведінку педагогів, розголошення сімейних таємниць (навіть із кращих міркувань, коли хочеться, щоб усі предметники пожаліли учня, який опинився у складній сімейній ситуації).

Але якнайбільше незадоволення викликає в батьків порожня витрата часу, коли, прийшовши у школу для одержання консультації (тобто пропозиції конкретного способу рішення своєї проблеми), батьки змушені вислуховувати докори на адресу дитини (і на свою власну!) та нотації. Навряд чи в такому випадку доросла людина виявить бажання наступного разу витратити свій час на подібну процедуру.

Чого зазвичай побоюються батьки найчастіше? Вони бояться, що їхнє спілкування з педагогом (особливо не зовсім дружнє) негативно позначиться на дитині надалі. Тому дорослі воліють «терпіти до останнього» та звертатись до адміністрації тільки тоді, коли ситуація приймає надзвичайний характер. Не будемо наполягати, але все-таки припустимо, що іноді так звані важкі діти з'являються у школі в результаті несвоєчасного узгодження дій дорослих, відповідальних за їхній розвиток.

У будь-якій школі напевно є учні, які вимагають особливої уваги, - діти з неблагополучних родин або діти зі звичайних родин, але які відчувають які-небудь труднощі. Якою може бути оптимальна позиція директора стосовно цих родин?

Природно, становище набагато полегшується, коли в освітній установі працює спеціальна людина - соціальний педагог. Однак дуже важливо, щоб кожна дитина (як і вся її родина в цілому) могла розраховувати на цілодобову підтримку з боку школи.


1
2